«Ганьба».
«Наші країни ніколи не мали відкритої широкомасштабної війни. Навпаки, найчастіше Україна зі своєї волі опинялася в союзниках Росії».
Тобто москалі не загарбали Україну, а Україна, ніби-то, сама пристала до Москви. Тобто не було спротиву загарбникові, не було його розгрому під Конотопом, не було спроби Мазепи вирватися з ціпких обійм брата, який невідомо звідкиля раптом з'явився. Не було знищення гетьманства, перетворення вільного селянства на кріпаків, заборони української мови, не було моря української крові від більшовітських банд Мурав'йова, не було Крут, Голодомору, розстріляного відродження, не гнали «великі полководці» Жуков та Ватутін тисячі неозброєних українських підлітків-піджачників «форсироватьДнепр», не було катувань Симоненка та Стуса.
Були «Савьет да любофь» чи то братів, чи то сестер, та «Дни украинской культуры в Москве» і співи І.С.Козловського про карії очі.
Отака нахабна пропаганда малоросійства. То ще цього замало. Тут вам і втлумачення меншовартості:
«Путін не дасть згоду на входження України в Європу», а слідом і Євразійства: «асоціація України з Європою нічого по суті не дає».
Якщо ви гадаєте, що це були цитати від кума ХайльПутіна Медведчука чи якоїсь шавки з «Українського вибору», то ви помиляєтесь. Це каже відомий український історик, публіцист, професор Українського Католицького універсітету Ярослав Грицак.
Ганьба, та й годі.
