О, тоді ми йдемо до вас. Й зажили. Призначили генерал- губернатора, у містах і селищах своїх сатрапів. Ні, якщо туземець вивчив хранцузьку та міг гарно лизнути хранцуза, то й йому давали посаду. Так з часом і генерал- губернатором став алжирець. Класична вийшла колонія.
Але все хороше колись закінчується. З'явивсь Махатма Ганді, посипалась Британська імперія. У світі почали ганьбити хранцузів. Колонія – це гидко.
«Відпустіть наш народ», - кажуть алжирці. Та немає проблем. Ось вам незалежність. Таблички поміняли. Танки до ранку – тепер ми незалежні. Ось генерал- губернатор тепер він наш президент. Той, що був наглядач у місті чи на селі, той тепер мер чи голова. А яка в нас демократія! Вибори та тендери усюди.
Все, як у людей. Виборчі дільниці по школах. За столами вчительки. Вони є надією нації. Бісмарк казав, що шкільний вчитель – це майбутнє нації. І ось се майбутнє пише, а вночі рахує голоси. Отож, самі знаєте, що вночі буває, коли Бог спить. І от, що я вам кажу – демократія – то дуже добре, але народ якийсь дурнуватий, завжди обирає тільки шазраїв та хранцузьких найманців.
Тут на мене всі, хто слухав, накинулися.
Що ж ти брешеш негіднику! В Алжирі немає жодного хранцуза, всіх колонізаторів та їх місцевих приспішників повикидали. Навпаки, самі алжирці їдуть до Хранції, й там свої порядки встаноелюють.
А дійсно ж так. То я щось з похмілля переплутав.
Ви вже звиняйте.
