deddon

Про самоназви держав, народів, нацменшин. Частина друга.

Таке ж із євреями, яких доля розкидала по різних кутках Землі, і тому вони різні, й різні мають самоназви. Євреї Західної Європи, яка пише латиницею, не бачать в назві «юде», «жиде» тощо ніякої образи, бо так латиницею пишеться «іудей».

А євреї Східної Європи, в яких назва «жиди» асоціюються із гаслом «Чорної сотні» «Бей жидов – спасай Россию», і тому ними слово «жид» вважається образою, нагадуванням про погроми і навіть погрозою-попередженням, що часи погромів ще не скінчилися. Тому вони хочуть назавжди забути ті погроми й те кляте слово. То навіщо нишпорити по чужим шухлядам, вишукуючи чужу істину, навіщо оті «дослідження», що реб Мойше казав так, а реб Йошке писав Катерині так? Навіщо, хлопці, вам чужа біда? Киньте ці спекуляції. Хай кожен народ сам вирішує свої проблеми, й кожен вирішує, як його повинні називати інші. 

  1. Казав один: «Схід – справа тонка», а я кажу: «Національне питання – справа тонка», тут тре бути дуже й дуже обережним та виваженим, бо трохи у бік, й ти вже ніякий не націоналіст, а звичайний нацист. Отаке.
  2. От справжній (натуральный – рос.) російський націоналіст Олекса Широпаєв завжди виважений, завжди із повагою до людини кожної національності. А ось його президента ніяк націоналістом звати не можна. Коли президент Росії заявляє, що росіяни перемогли у другій світовий самі, без українців та інших, то це вже є звичайнісінький нацизм.
  1. А ще бува прихований нацизм, такий прихований, що й сам нацист вважає себе націоналістом, а насправді… Й далеко ходити не треба. Ось один з наших президентів. Замість того, щоб назвати молодого хлопця недалеким, нездогадливим тощо він каже: «Ти що - молдаван?» Що тут скажеш?
  2. Хочу навести ще яскравий приклад. Далі російською. 
  3. В Интернете есть известный блогер «tiomkin». Эдакой рубаха-парень. Но пишет изумительно, талантливо. Однажды, начав читать его рассказы 
  4. вечером, не заметил, что зачитался до утра. И, вдруг, как об столб посреди дороги, натыкаюсь на такое.
  5. Я НИКОГДА не буду писать Таллин с двумя "н", не буду говорить "Кыргызстан", "Башкоркостан" и т.п.Добровольно насиловать свой язык - это первейший признак отсуствия уважения к себе. А коль ты сам себя не уважаешь, то со стороны других сам Бог велел ноги об тебя вытереть.
  6. Вот так. Чего же тут больше – какого-то детского упрямства (не хочу, не буду), неумения и нежелания перестраиваться в зависимости от изменившихся обстоятельств (наш бык так привык), наплевательского отношения ко всем окружающим народам, ко всему миру (Молдова, понимаешь ли, Кот д‘Ивуар, а ху-ху ни хо-хо?), пацанской (бандитской) психологии (если ты о других ноги не вытираешь, они об тебя их вытрут)?_ 
  7. Ні, якщо Сонце крутиться навколо Землі, а ти є пуп Землі, і все повинно крутитися навколо тебе, то так – навіщо ламати язика заради якихось негрів чи-то башкір, навіщо рахуватися з чиїмось емоціями, я – крутий, я – представник крутої нації, я не повинен зважати на всіляких різних, як хочу, так і буду їх звати. Оце і є нацизм.
  8. У той же час цей «tiomkin» придумав собі ім‘я. Далі російською.
  9. Мое второе прозвище, которое уж и прозвищем быть-то перестало. Я воспринимаю его как полноценное имя. Которое мне жутко нравится.
  10. Некоторое число моих друзей, приятелей и просто знакомых, так меня и продолжает называть (что втихаря мне греет душу) - 
  11. Аристарх. АВсё! Никакого прозвища не надо было больше. Аристарх приклеился на-мерт-во! Аристарх - это настолько моё родное, что иное имя как нелепость прозвучит. Кавказцы правда звали по своему - слово Аристарх они выговорить не могли, и подставляли знакомое - "эй, ара, аристократ, слушай, да?" В общем, всю армию я Аристархом и проходил. Настолько привык к имени - не передать. Спорадически возникает мысль у меня - сменить имя официально...но это ж столько геморроя бумажного, да и полжизни уж прожил с тем что папенька с маменькой дали.
  12. Но нравится - не передать. 
  13. Таким чином, йому дуже подобається, що хтось мусить ламати язика, щоб вимовити придумане ним собі ім‘я, а самому, щоб назвати народ притаманним тому ім‘ям, западло.
  14. Ось я йому й написав: 
  15. «А представь себе ситуацию. Послали тебя в ЧК – чистить картошку.
  16. А там ребята незнакомые, один Витька свой, да не то, что свой, можно сказать, брат – в одном дворе жили. Ну, ты чин-чинарём, руку каждому, так-мол и так – Аристарх я. Все стараются, в основном нерусские, выговорить твоё имя. И вдруг Витька кричит: «Да какой-ты в чёрта Аристарх, аристократ, вишь, выискался. Серёга ты был, Серёга и есть». 
  17. Что скажешь?»
  18. Відповіді не було. Тобто в нього є право вирішувати – ламати язика чи ні, а іншим – зась! Не нагадує вам оце «А нас за що?» 
  19. Ось де буде саме те: «Всі вони (націки) однакові. 
  20. Бувайте здорові! Хай щастить!
  21. Слава Україні!

Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.