Отримання Томосу помісною церквою України є не тільки великою справою, це величезна подія міжнародного масштабу, яка, мов промінь, осяяла темряву
московського царства, і весь світ побачив, що оті бідолахи, які звуть себе росіянами, православнимС християнами, насправді є
звичайні язичники, або поганці, а церква їхня самозвана, немає й не було в неї Томосу та Божої благодаті, й попи їх звичайні шамани. Навіть цар нарешті зрозумів, вже каже про два народи – український та російський, хоч до Томосу в темряві царства свого поганського все торочив про «адиннарот», антихрист.
Тож двоє, що здобули Томос задля України, один з них пезидент країни, другий Патріарх УПЦ КП почали якесь шоу, чипляють один одному медальки та шастають по Україні, б'ють себе по грудях «Це я зробив, це я зробив».
Ні, вони багато зробили задля отримання Томосу, хто ж проти? Та «Македонський був великий вояка, але навіщо стільці ламати?»
Може бачли, є такі футболісти, заб'є гола й біга по полю та стучить себе по грудях «Це ж я!» Так тож той самий третій син, що було два розумних сина, а третій – дурнуватий футболіст. Що з нього взяти? А тут двоє чоловіків – один державний, другий Божа людина.
А ніби оті дурнуваті футболісти. Жах.
