Перша справа – захіст мови (ну, а девушки, а девушки потом).

Кириленко, віце-прем´єр з гуманітарних питань:



Я зібрав вас у зв´язку із надзвичайними обставинами. Останнім часом посилився наступ на мову, все частіше замість українських слів використовують іншомовні та навіть російські. І, що мене більш за все обурює, що це відбувається в нас, у гуманітарній сфері. Це вже навіть неможливо собі уявити. Попереджую, якщо хтось наважиться зловживати моїм терпіннямм піде з роботи із «волчим білетом», та по всій країні місця собі не знайде. От скажіть, що це за слово таке – «плагіат», це ж сміття, якесь іншомовне сміття, навіщо воно нам, українцям. Чи отаке «тождественность»? Це ж русізм. Коли є таке чудове українське слово «збіг». Сказано «збіг», і нема питань. Отож, не треба нам засмічувати мову. Хто каже про дисертацію моєї жінки? До чого тут моя жінка? Знаєте, я вам не завідую. Для мене головне – це об´єктивність та українська мова. Я за мову, як то кажуть, «пасть порву». А кто не понял, тот поймёт. Все, засідання закінчено.