July 17th, 2019

Парадокси українського політичного маргінезу.

Оце підскочив, так підскочив. Дмитро Гордон стрибнув заввишки голови, вище Бубки – він зробив з Леоніда Кравчука журналіста-інтерв'юера. Ото носивсь із своїм Смешком, як той дурень з торбою, і пристроїв на інтервв'ю з самим Кравчуком.
Як таке сталося, що Кравчук, перший президент Незалежної України, один з тих, хто «Насамперед я українець, а потім комуніст», скотився до піару політика, керуючим виборчого штабу якого є українофоб Гордон? Отакий парадокс. Мабуть, тому, що всі про нього забули. Навіть бувший ліпший друг і соратник по СДПУ(о) і об'єднанню «Не так», Медведчук, маючи низку телеканалів, не дає йому трибуни. А Леонід Макарович не звик сидіти в тиші, він хоче бути у центрі уваги, повчати, давати людям поради. Тим більш, що Гордон, хоч і українофоб, та дає можливість поспілкуватися з інтересною досвідченою людиною – Смешком, який також опинився у хвості парламентських перегонів.
Та взагалі, непогано вийшло. Сидять двоє українців, та яких, двоє потужних інтелектуалів, між нами говорячи, не пара «новим обличчям» у новій владі
Collapse )

Все жаждут перемен, а, когда они наступают, их не замечают.

В театре сказочного маркиза Карабаса произошли существенные перемены.
Неожиданно маркиз Карабас взял свою проверенную годами верной службы приму-балерину, извините, за шкирку, и окунул головой в унитаз. Потом поставил на место, как ни в чём не бывало.
Она предчувствовала, что что-то такое должно случиться, иногда её била дрожь, каковую она не могла унять. И это благодарность з адолгие годы службы и танцы, режисируемые маркизом.
Collapse )