March 11th, 2019

«У кожного своя доля і свій шлях широкий.» (с)

Ось Петро такий гарний чоловік, все до дому, все до хати, де яка копійчина  не там лежить, все підбира. Та що в тому поганого? Хто ж проти? Хазяїн. О! Але ж йому цього замало. Він хоче виглядати патріотом. Отаке. На сміх курці. Та й люди сміються, от, кажуть патріот свого пуза.  Така його доля.
А ось є така собі письмениця Оксана Забужко.
Письмениця та й письмениця, а хочеться багато жити. Що з тієї бідної України візьмеш? От коли б стати громадянкою США, то да! З такою мрією й поканала туди.
Collapse )

Передчуття

Є така байка.
Прийшла в місто біда – страшна повінь. Народ біга, метушіться, шука порятунку. А праведник спокійнісінько молитву чита - чого мені колотитися, мені Бог допоможе. А вода пІдступа. Взяв праведник драбину, вліз на неї, сидить. Підпливають якісь люди на човні, кличуть: «Сідай, чоловіче!» «Та ні, мені Бог допоможе». А вода все вище. Вліз праведник на дах, сидить. Підпливають на човні інші люди: «Сідай, чоловіче!» А він: «Та ні, мені Бог допоможе».
Утоп праведник і до Петра з претензією: «Як жеж так? Я такий праведник, один на все місто, а Бог мене не врятував». А архангел йому: «Та Бог двічі до тебе човна правив, а ти…»
Отак і ти, народе український. Тобі жіночка казала: «Не можна обирати бандита, кров буде». Та ми самі з вусами, ти нам не указ».
А сталося так, як жіночка й казала. Багато крові було. Знов жіночка каже: «Не обирайте олігарха, голі та боси по світу підете шукати хліб свій». І знов народ: «А ти нам не указ». І вже голий та босий  вибира поміж олігархом та клованом.
А коли ті кинуть народ в обійми самозваного брата, от тоді народ, чухаючи потилицю, скаже: «А заповідали ж нам діди - Україну жінка береже, її слухати треба». Та запізно то буде.